1 min read
Слушать(AI)На воді
Виводить місяць сині тініна шир, торовану удаль,а довкіл тебе білопінноласкавиться лунка вода.
Присвячуєш живкому плинусвою тривогу і тепло,лягають хвилі полохливі,як павутини на стебло.
Каблучка місяця черлена,маліючи, на перст лягла,а під долонями у менецвіла дурманно бугила.
Пустившись берега, щосилиламав я мури водяніі сам незчувся, як на хвилівід тебе геть віддаленів.
Погамувавши вперті руки,віддавсь, мов тріска, на прибійі потайки перлину мукидбайливо пестив у собі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Бетон
На попелище власних літі на спустошене дворищещось надить… надить… Пам’ять, рід Чи здичавіле гробовище Скрізь лобода та кропива,якась чужа трава — в Печальна пам’ять родовадороги скривлює
Це чарівне слово «завтра»
Від звуків у небі лишаються смуги —вони так повільно за вітром Ген — голуба туркіт, он — щебет вівсюги,а ген — на блакиті чий звук, мов печать Скріпивши повітря, насичене киснем,сидить нагогошений птах і мовчить,і в аркуш небесний вже й ...
Попід
Боюсь повіки розімкнуть,бо мене очі Багно, калюжі, каламуть…розковзяна осіння путьпопід колгоспним А далі звивіз та гробкиі глинище розмокле,де допотопні черепки,ніби листки Вдовина хата… стріха… мох…дощі побілку
Рішучість
Довгі крила — з очерету —розгортаються до лету:птах, що імені не має,із покою вилітає Я візьму до рук стрілу,колись роблену з лозини,покладу її на лук —доганяй швидку пташину У прошиту в шибці дучкуя угледжу, що за страх:на засушену колю...