2 min read
Слушать

Бетон

На попелище власних літі на спустошене дворищещось надить… надить… Пам’ять, рід?

Чи здичавіле гробовище?

Скрізь лобода та кропива,якась чужа трава — в

Печальна пам’ять родовадороги скривлює

Але вирівнює їх страх,та шлях життєвий гнеться

Скрипить прах ваший на зубах,що посміхаються

Ступну крок вбік — у мур уткнусь:він вигнався з обох боківмого життя, де «к» — як плюс,«ати» — мов вигук, — ой

Високий мур, — чи ж навіки?

Він обтягнув усю країну?

Пробились гострі шпичакиіз нього, і штовхають в

Нікого я не бачу.

Саміду, іду, немов

Я знаю: ви присутні там,де слід зостався від

Ви знову збратані, а тутя сам один, як перст відтятий;між нами двометровий ґрунт,бетонний мур, іржаві

Присутність вашу чую скрізь,та зір не визначить, які ви.

Ліг ваший прах в міцний заміс:мур височить на краю

Хоч вгору лишаєм повзи,хоч в землю прахом

Видно бетон: з вершин… з низин…мов сам в бетоні схоронився…***

0
0
193
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+