З дерев опадає убрання,і вітер у сурму гука.
Покірна краса умирання,чому ти мені так близька?
І осінь, і дим над
О земле, подібна пісням,чому я всім серцем з тобою,немов умираю я сам?!
Неначе зорі погасання,коли у сльозах небеса,покірна краса умирання,осіння прощальна краса.1962
