1 мин
Слушать(AI)НЕ ВІДПУСКАЙ НІКОЛИ МОЇ РУКИ
Мимоволі тихий берег океану,
Відпускає тих, хто бути не бажає,
Навіть мрію довгождану
З шумом моря в вічність проводжає.
Закриваються усі дороги входу,
І пустує вихід, наче одинокий.
Хтось кричить, благає про свободу,
Серед степу, що такий широкий.
Відправляється останній рейс
І літак здіймається до неба,
Через гори, де розквітнув едельвейс,
Відпускає те, що вже не треба.
Проводжають поїзди щодня,
На вокзалі море сліз й розлуки.
Тільки ти, тримай мене, тримай...
Не відпускай ніколи мої руки.
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
ятаклюблютебелюбити
Кожен ранок прокидатися,Тобі мило посміхатися, Твої обійми відчувати, І ніжно вранці цілувати, Тебе коханням осліпити, З тобою посмішку ловити:
P.S
Пилиною душі загово́ру біло-рясної музики сну, прокидаючись в погоду ясну Напишу на відцвілім папері
Єдина моя незалежність
Твої очі, то щастя безмежне,Твої очі, то радість моя. Ти - єдина моя незалежність, Світ, де без тебе я не своя. Твої руки, то ніжність невинна, Твої руки, то море тепла.
Віч-на-віч
Безбарвне намисто на оголене тіло, Заховані очі дивляться зовсім несміло. Руки в синцях, тремтять, наче скоїла лихо. Душу відкрила, тебе впустила, так тихо. Розмальовані настроєм зміни у часі,