НЕ ВІДПУСКАЙ НІКОЛИ МОЇ РУКИ

Мимоволі тихий берег океану,

Відпускає тих, хто бути не бажає,

Навіть мрію довгождану

З шумом моря в вічність проводжає.

Закриваються усі дороги входу,

І пустує вихід, наче одинокий.

Хтось кричить, благає про свободу,

Серед степу, що такий широкий.

Відправляється останній рейс

І літак здіймається до неба,

Через гори, де розквітнув едельвейс,

Відпускає те, що вже не треба.

Проводжають поїзди щодня,

На вокзалі море сліз й розлуки.

Тільки ти, тримай мене, тримай...

Не відпускай ніколи мої руки.