1 min read
Слушать(AI)

Гадюка

Я зустрів її, слизьку потвору,

Між конвалій в росяній траві

Поміж сосен, що дивились вгору,

Де висіли тучі грозові.

Це була така невідповідність

Квіти–перли і слизька змія!

Що природі за уяви

Був готовий докоряти я.

Справді ж бо, образа в тім велика,

Що в красу травневу

Ця отруйна гадина безлика

Темний вихлюп світового зла.

Я вже був підважив

В іскорках соснової смоли

Та побачив, як стару

Крихітні спіральки облягли,

То були її рожеві діти,

Що жили у травах поміж пнів.

Їх ще треба пестити й глядіти

Ніжних, нерозумних пустунів.

Так вони в’юнились, так

Сонця й ласки, що мені

Збило подих і забракло

Камінь той на матір опустить.

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2025 Ryfma. All rights reserved 12+