Помаранчева стигла
Горизонту вина подає.
Запрягає музика три вітра,
Щоб процокати в серце твоє.
Вибухають сонати
В епіцентрі твоєї журби,
І сімфонії чорні
Гострять крила об чорні дуби.
І троянд неціловані
Посивіли з чиєїсь вини.
І по клавішах сивого
Ходять сині сумні слони.
Та, до крапельки сонцю віддане,
На пшеничних вітрах
Твоє чисте,густе,провітрене,
Помаранчеве серце твоє.
