— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки,
Що у Києві на стінах почепили
В цім будинку жив
В цьому жив письменник”?
А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник,
Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з
І виплачую проценти синові
А коли засну навіки у сирій могилі,
Чи напишуть щось на хаті друзі мої милі?— Не журись, — сказав Тимошка і утішив Гната:
Ми напишем на фанері:
Продається хата”.
