Впертий лектор

— Може, підем на В неділю, Іване?— Ні, на зайця полювати, То діло погане.

Прибіг якось до райради Тягнирядно Сава.— Прошу прізвище змінити. Ось моя заява. Бо моє вже застаріло, допотопним стало. Я нове собі придумав — Тягниодіяло.

Батько добре влаштував здоровила Яшку: У їдальні робить він, варить суп і кашку. Якось Яшці дід-сусід заявив сердито:— Ти б при силі при такій міг чавун варити.— Відчепися, — буркнув той. — Я людина скромна. З мене вистачить плити.

Докоряє дід старенький внукові малому:— Я, як був таким маленьким, не брехав нікому. Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти:— А як стали вже великим, почали брехати?

Чоловік як сяде бритись, так і почалося:— Ну й дере ж клятуща бритва! Просто рве волосся. І не витримала жінка: — Це вже ти Я картоплю нею чищу, так бере ж чудесно.

Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він:— Покажіть кухлик той, що з краю. Продавщиця:— Что?

У суді про аліменти справу розбирають.— Скільки з жінкою жили ви? — Панаса питають. Той стоїть у гордій позі, крутить І запитує нахабно:— З чийою? З мойою?

У неділю ми на З сусідом ходили. Як у нас навчились Оформлять могили!