1 min read
Слушать(AI)Вільна душа
Спонукувана ким і за чиїм велінням,ламаючи кістки, як шкаралущ насіння,проламуючи час, позбувшися томління,виламується з нас душа на облетіння.
І облетівши скрізь, вертається, мов з свята,м’якесенька, мов віск, легесенька, як вата.
Хоч більша, як була, вагоміша, значіша,поширшало й крило — ширяння в нього інше.
І вдарилась душа, мов хтось гніздо те звузив:не попаде ніяк, неначе куля в лузу.
І б’ється в тіла шкло, як у вікно синиця;поранене крило вже стріпує росицю.
А тіло, як труба — гудюча порожнина:в розімкнутих губах — калина…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Спроба міри
Від роздолля біль під серцем:леле, що за глибина Синь-блакить черпав наперстком,щоб добутися до дна Та блакиті прибувало,хоч росла щодня жага,пив захлинно — було мало,синь кипіла в І метелики летіли —білим-білі пелюстки,покривали вс...
На перевозі
Води окравок металевийвночі, мов бляхи шмат, Тремтіння зірок вересневихпередавалось і І мерзнув я — голчаний холодвганявсь під нігті, кров студив,мов літа й не було ніколи,а холод панував Час уповільнювавсь у жилах,і випрямлялися думки
Ворота любові і смерті
Гортаючи альбом Джакомо Манцу)1 Так, ніби слово вимовилось щойноі в звуки «світ» утіливсь раптом зміст,а сонячне узгодилось із чорним,мов шлях натрапив, — розступився Бо не згадалась, викликалась болемвся лінія життєво-родова,і вибухав і...
Розщіп
Пом’якшений до сліз снувався голос вітру,а в пучці вказівній дрімав вогонь досвітній,і тіні на стіні писали розпач свій,і книга на столі лежала, мов Майбутнє не ввімкнеш і не освітиш долі,хіба сліпим перстом ковзнеш по І думка ледь жива ...