Зайвина
Звиваються лінії, сходяться в плями;твоє віддзеркалення в тебе ввійшло:злилися очима, зійшлися губами,та виявив зайвим щербате крило.
У воду замислено довго дивився,неначе причину в глибинах шукав:в порожньому дзеркалі й іскра не зблисне,відтята водою, холоне рука.
Часу струмування хіба роз’єднати? —суцільність і плинність життя й
Виходить, що й ти був колись же крилатим,та де обламалися крила твої?
Але ж ти не бачив як слід і відбитку,бо все задивлявсь на обличчя
А час виторочував сонячну нитку —в тобі позосталося тільки земне.
Узявши крило, як метелку широку,тулив ти безглуздо його до
Котилася ніч широчезним потоком,і тихо пісок осідав на
І бачене все в дивний витвір злилося:тут губи… і очі… знайомі й…
Стяглися всі лінії, ніби волосся,і плями зійшлися у плівку іржі.***
Павло Мовчан
Other author posts
4 Останній сніг
1 Перший Утративши непевну вись,принижений вітрами,погаслий жайвір падав вниз,провалювавсь над нами Зіщулившись, вода німайого не відбивала,бо слухала, як йде зимаі брязкає металом
2 “Крізь снігу вологість”
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Піднесення
Обличчя небом налилось Під пахвами — повітря струм Спадають капці з ніг — і ось лечу: несе мене самум Пух тополиний… Пух
Заглиблення
Чи від води, а чи від небатак тягне холодом хмарин,що глибше входить сам у себе,аж чути скрип тугих пружин І риби скид розводить кола,аж шкіру брижать дрижаки,і мов клеймом довічним холодлистками випіка дірки І чути, як ятряться ранивже ...