2 min read
Слушать

На пасовиську

Спалахує останнім соком зелень,так наче хоче очі задобритьоблудним світлом, полиском сталевим,що іскравіє, міниться щомить.

То бризне враз, то нагло відвологне,то пронесе метеликів разок,аби не чули, як дерева стогнуть,зронивши з себе ще один листок.

Вразливе все, що тіло, що стеблина,і біль один, бо час один на всіх.

І мов причинна, ламана калинасміється рвано — жовтий в неї

Немов коса — тоненька павутинайде над землею і повітря

Кричить у лузі злякана дитина,бо нить її от-от

А ти чого до сонця зуби шкіриш,м’ясниці ще попереду — зажди,ще ніж дріма, та око міря шкіру.

Рука тверда, пастух ще ж молодий!

А ти перебираєш, де солодша —скубеш травичку — солодко чи ні?

О осене, яка ж бо ти хороша!

Тне павутина губи і мені.***

0
0
38
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Расставание
Героическая Тула
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+