1 min read
Слушать(AI)Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно.
З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок.
Вперед!
Сім миль кохання і остання — смутку.
В завії образів поезія і буря.
Дороги стрічка зв’язана у сонця вузол.
Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв,що дзвониш диском літ, струнка епічна музо!
Два коні з снігу й піни й дно кохання темне,моє життя взяла ти в пальці, мов балончик,і аж на п’ятій милі спочиватимемона лопуховім листі молодого сонця.
Лілеї з молока і співу над проваллям,де кубляться й булькочуть сонні трясовини.
Ось восьма миля смутку і уста, що палятьхмільніше від зорі й коротше від хвилини.8 січня 1936
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Схрещення
Об хмару хмара, мов об дошку дошка,ударить глухо, й небо затріщить З лопати хмари сиплються дощі,немов пісок дзвінкий В зелену ложкулистка бере калина дощ, мов юшку,і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий,мов бризки сім’я, мов росу цілющ...
До холодних зір
Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі лунатичні,бо твоє серце — чорне пекло,середньовічне і містичне Тремти в цей веч...
Ніч
Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі,ляга на серце ржа думок На стінах тіні в’яжуть круглі петлів чудний і нерозплутаний клубок Мов чорний кіт, сів череватий чайник,годинник, наче джміль, гуде Яка ж солодка ця принада тайнита слово,...
Дахи
Оте село у вільхах і ліщині,де на дахах червона черепиця,загорнеш, наче в плахту, в небо синєта молодість загорнеш в таємницю Калинову чи пам’ятаєш кручу,де пастухи в криниці сонце поять Напишеш повість: вечори пахучі,задума вільх, дахів...
