На роковини
Не він один її любив,віддавна Українупоети славили в піснях,немов «красу-дівчину».
Від неї переймали сміх,і жарти, і таночки,її байки, немов квітки,сплітали у віночки.
Той в ній давнину покохав,той мрію молоденьку.
Він перший полюбив її,як син кохає неньку.
Хоч би була вона стара,сумна, змарніла, бідна,для сина вірного вонаєдина, люба, рідна;хоч би була вона сліпа,каліка-недоріка, –мов рана ятриться в ньому,любов його велика.
Вкраїна бачила не раз,як тії закоханцінадвечір забували все,про що співали вранці,і, взявши дар від неї,йшли до іншої в гостину;вони не знали, що то єлюбити до загину.
Він перший за свою любовтяжкі дістав кайдани,але до скону їй служивбез зради, без омани.
Усе знесла й перемоглайого любові сила.
Того великого вогнюі смерть не погасила.
Леся Українка
Other author posts
«Ось уночі пробудились думки»
Ось уночі пробудились Спиш » – мені крикнули і залюбкикров мою пить почали, як П’ють без ваги, без жалю і без
Вечірня година
Коханій Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце Вже засвітились у небі зорі,
To be or not to be
Стій, серце, стій не бийся так шалено Вгамуйся, думко, не літай так буйно Не бий крильми в порожньому просторі
Хвилина розпачу
О горе тим, що вроджені в темниці Що глянули на світ в тюремнеє вікно Тюрма – се коло злої чарівниці, Ніколи не розіб’ється воно
