Південний краю! як тепер
Лежиш від мене ти! за горами крутими,
За долами розлогими, за морем,
Що вже тепер туманами
Укрилося, бурливе.
Та не
Моїм думкам осінньої
На Чорнім морі.
Швидше тої
Вони перелетять за темні води.
Вони перелетять у ту країну,
Де небо ще синіє, як весняне,
Де виноград в долині зеленіє,
Де грає сонця проміння кохане.
Туди мої думки полинуть
І привітають ту ясну країну,
Де прожила я не одную днину,
А не була щаслива й на
Та я за те докірливого
Тобі не кину, стороно прекрасна!
Не винна ти, що я не маю долі,
Не винна ти, що я така нещасна![1891]
