Марко Безсмертний
Напередодні всенародного святапокинувши могилу,
Марко виграбався на світ,розрівняв землю,щоб ніхто не помітив утечі,зайшов до найближчого райкому партії,вбрався в службовий одяг(йому попалися червоні сап’янці,сині шаровари з червоним поясомі сорочка з вишиваною манішкоюна всі груди).
Треба було чимось прикритисвою голомозу голову,але не було нічого підхожого,довелося задовольнитисяшапкою з молодого оленя.
Тепер можна й відзначитидесятилітній ювілей своєї смерті.
I Марко, махнувши рукою,вирішив проциндритичастину заощаджених за десять роківпартійних внесків:у гастрономі купив пляшку Московської,банку кільки в томатному соусі,головку цибуліі півбуханки житнього хліба.
Спорядивши сітку,він повернувся на цвинтар,випив, закусиві блаженно полежавши горілицьподався на
Світ відзначав 100-літній
Володимира Iлліча Леніна.
Стус Василь
Другие работы автора
Редьярд Кіплінґ – Синові в перекладі Василя Стуса
Редьярд Кіплінґ – Синові (в перекладі Василя Коли ти бережеш залізний спокійвсупір загальній паніці й клятьбі,коли наперекір хулі жорстокійміж невірів ти віриш сам собі Коли ти вмієш ждати без утоми,обмовлений, не станеш брехуном,ошукани...
“В мені уже народжується бог”
В мені уже народжується бог,і напівпам’ятний, напівзабутий,немов і не в мені, а скраю смерті,куди живому зась — мій внук і прадід —пережидає, заки я помру Я з ним удвох живу Удвох існую,коли нікого I гримить біда,мов канонада
“Як страшно відкриватися добру”
Як страшно відкриватися добру Як страшно зізнаватись, що людинаIще не вмерла в нас Як страшно ждати,коли вона захована помреу темряві, щоб нишком відвезтина цвинтар душ, і щастя запопасти,якого вже до ран не прикладеш Як вабить зло
“Колимські закували зозулі”
Колимські закували зозулі,шумує потік, молода шипшинажовтавий стромить лист Легкі хмаркина порцеляновому виснуть небі А я на цій модриновій колодічитаю про засланця-пустуна Пусте, пустуне