1 мин
Слушать(AI)Сафо
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.
До пісні своєї
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у
Велика їй туга встає:
В тій пісні згадала і
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,
Надії і розпач…
Зірвала лавровий
І в хвилях шумливого
Знайшла своїй пісні кінець.[с.
Колодяжне, 1884, 3 листопада]
Леся Українка
Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
«Мріє не зрадь! Я так довго до тебе тужила»
Мріє, не зрадь Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила
1 Тиша морська
В час гарячий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце
Спогад з Євпаторії
Море стелиться чорним, важким оксамитом,небо чорне і хмарне тяжіє вгорі,тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом,промовляє зоря до зорі Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі,тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти,і причаїли го...
«Єсть у мене одна»
Єсть у мене Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дармаїї кличу, – нема
