День листопаду

Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота:та ж солод роздають по крапельці із річки,і хилиться листком гречаний запах свічкидо уст тобі, до ніг, де порох вироста.

Де шовк трави?

Навіщо тут німицядрібненько зацвіла, мов кропива глуха,й почата вздовж дощу півколом ораницянавіщо швидко так від млості засиха?

Насінням сон-трави у мене жмені повні,щоб відтворити знов всі таїнства сівби,і руки, що летять — святі і негріховні,засіють переліг і вицвілі

Веселі будяки межу колишню тішать,і зграйка бджіл снує їм очі в метушні,повітря під крильми у них стає чистішим,хоч гіркота ледь-ледь колишеться на дні.

Оце й увесь урок буденних пересвідчень,до річки причастивсь, і ниву перейшов,і в бджілках відгадав ознаки-знаки вічні,коли важкі листки був зчистив з підошов.***