Єднає нас вода
Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі снігиніздрюваті,від яснющої чіткості мружусь — зіниці болять.
Як же витримать світ?
Бо для мене його забагато,для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять).
Як же бути мені, якщо в світлі прозоривходить промінь, а я в промінь входжу стеблом?
Певна річ, розчиняємось ми для майбутніх повторень,аби, снігом заснувши, збудитись в ярку джерелом.
Скільки неба далекого!
Пара укутує губи,видихається даль, вимовляється мерхлий листок,і вода вироста кучеряво, зіп’явшись на зруба,розметавши довкола співучий пісок.
І доповнює ліс твою мову собою,і вивершує зір висотою настійних дерев.
Не байдужістю, ні, а єднає жадання любов’юіз твоїми вустами вуста щиромовних джерел.
Очі в очі — і нуриться зір у безодню,і від подиху хвилиться вглиб віддзеркалена мить,і корінням тоненьким вода у тобі проростає сьогодні,аби замкнуту кров з вічним плином своїм сполучить.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Диптих
1 Мене зганьбили — серце аж пече,і гостролезе слово під плечеввігналось — під лопатку по колодку,і ближче підступились до очейбетонний стовп і тінь його І сажею чорнів навколо сніг,і рубцювались порізи дорігне на снігу, а ніби на зіницях...
Сніги
Ой, як пахнуть сніги Голова захмеліла,і, учадівши, всох серед снігу будяк Під ногами, поглянь, навіть тінь побілілаі біліє, біліє в очах Кім’ях снігу летить у безодню зіниціі, маліючи, тане в її глибині,і зникають у небі побілені пт...
“Життя будується у плоті”
Життя будується у плоті,в думках росте,в словах мудріша,і кожен звук солодкий в ротіщодня від захвату Проте на все є своя міра —з переситу і втіха Рубцями вивернувши шкіру,час виявля сумління чисте Допоки вм’ятини повітрязаповнюєш т...
Тепло-холод
І сніг, і дорога тобі вже не впомку,неначе й не ти замерзав тут колись Лиш листя трухляве та трави пожовклікрижинками згадки давно затяглись Щільніше зімкнулись набряклі дерева,низенька кигичка хвилясто летить В пожовклій струмливій...
