2 min read
Слушать

Тепло-холод

І сніг, і дорога тобі вже не впомку,неначе й не ти замерзав тут колись.

Лиш листя трухляве та трави пожовклікрижинками згадки давно затяглись.

Щільніше зімкнулись набряклі дерева,низенька кигичка хвилясто летить.

В пожовклій струмливій воді березневійструмує повільно підземна блакить.

Безодня колише напоєну кронуі, зір викрадаючи, надить в глибінь.

Та чути, як дужо з розверстого лонаусепоглинаюча дише студінь.

І ніби розширивши власну свідомість,очима ковзнув, розімкнув небокрай,нарешті згадавши, що йдеш ти додому,що пекло — позаду, попереду ж —

Що світло несеш ув очах захмелілихі подихом грієш прожилки

Проте що не крок — вичаха твоє тілоі зір каламутить в’юнкий холодок.

Ступнув і забув і кигичку, й

Чим ближче до обрію — більше

Стискається кригою пам’ять холодна,і білий мороз виступає з чола.***

0
0
18
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Расставание
Телефонная будка
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+