— Пальцятко, пучечко, мізинок, —як ніжність висловить мені?
Три слова — трієчко мачинок,а ніжність вся, як мед на дні.
Всі вигуки, слова та знакидля мови стали затісні,рот повен слів — головка маку —слова сплітаються в пісні.
Перехиляюсь з літа в холод,щоб видихать на чистий ліді бджіл клубок, і меду солод,і повен голос на весь світ:— Кровинко, серденько, сльозино,надіє, марнице моя!!!
Мій клич, як нитка в намистині,в’язавсь вустами по краях.
Та чи пройняв, прошивсь крізь вуха,чи вдаривсь в кістку і засох?
Я викричавсь… тепер лиш дмухав,щоб маки розпалить на двох.
І скалочка роси, чи скельце,чи кришка криги зайняласьі, мов шротина, прямо в серцеввігналась, глибоко вп’ялась.
І скрикнув я: — Ти, моя муко!
Жарино в горлі!
Ніж в зубах!
І не вмістити всю розпукув тісних, як зашморги, словах…***
