1 мин
Слушать(AI)Баба Онися
У баби Онисі було три сини.
У баби Онисі синів нема.
На кожній її волосиніморозом тріщить зима.
Я горя на світі застав багато.
Страшнішого ж горя нема,ніж те, коли старість матив домівці стрічає сама.
Немає такої біди і муки,ніж сумно з-під сивих брівдивитись щодня, як внукиростуть без своїх батьків.
За те, що ми в космос знялися,що нині здорові й живі,я пам’ятник бабі Онисівоздвиг би на площі в Москві.
Щоб знали майбутні предтечів щасливій і гордій добі:їх горе на утлії
Онися взяла собі.
Щоб подвиг її над землеюу бронзі дзвенів віки,щоб всі, ідучи повз неї,знімали в пошані шапки.
Василь Симоненко
Васи́ль Андре́евич Симоне́нко (укр. Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко; 1935—1963) — украинский советский поэт и журналист, один из представителей п
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Чорні від страждання мої ночі”
Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні
Тиша і грім
Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой
Ще один протест
До двадцяти бунтуєму завзято, Шукаєм правди, кленемо І віримо, що нашому Належить всяку нечисть спопеляти
Чари ночі
Лягла на всьому вечірня втома Палає місто, мов дивний храм І розтинають ніч Квадратні очі віконних рам