Концерт з Меркурія

Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.

На голови міщан злітають зорі, наче листя,у скорчах болю і багатства людський вир заснув.

Бур’ян дахів, співуче зілля, міцний кущ — антени.

На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.

Червоні раки ламп повзуть по меблях і по стінах,холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.

В радіостанції натхненний спікер накладаєна ночі грамофон холодний місяця кружок.20 травня 1935