·
2 min read
Слушать

А раптом він мені усміхнеться?

Холодна кава і так невчасно

Остання згадка сидить у кріслі

А він приїде. Моя уява

малює чітко картини грізні.

Як зустрічати? Обняти може

як вже прожите? Чи усміхнутись?

І щось сказати, солодко й п’яно?

Чи зразу холодно відсахнутись?

Чи може просто втекти із дому?

Сльозами вмити думки й світлини

Чи показати награну втому

Й лічити мовчки пусті хвилини?

Як подивитись людині в очі

Котра ще вчора була всім світом

Через котру не доспала ночі

І подих стримувала два літа?

Через яку божевільна стала,

Ревнива, звергнута із Олімпу

Через яку я себе втрачала

Й кохала щиро (як вміють діти)...

І вже стає невимовно страшно

Уже так скоро ввійде він в двері

А раптом очі його побачу

Й порину знову у світ істерик

Усе так просто. Усе так пусто.

Й повітря в грудях так вільно б’ється

А раптом він мене не відпустить?!

А раптом він мені усміхнеться?!

0
0
148
Give Award
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+