Музейні експонати.
Їх скульпторові
За черепом створили
Така наука є.
Дивлюся — і не вірю:
Немов живі
З мандрівки
На стійбище своє.
Їм десять тисяч років.
Мисливці з Подніпров’я.
Вона і
А дивно:
Усе ще
Вона — тендітна вельми,
Слабенького здоров’я.
Він також не кремезний,
Пружинистий в ході.
Мені здавило подих.
І хочеться сказати:
Погляньте, люди добрі!
Та це ж не хтось
Це ми.
Неначе над
Ці двоє вийшли з
І у задумі
Стоять під ворітьми.
Обличчя
Тією добротою,
Котру пізнав я
На батьківській
Еге!
Згадав нарешті:
За греблею
Є школа–семилітка.
Вони — учителі.
Зібравши босоногих,
Говорять тиходумно,
Щоб те, тисячолітнє,
В їх душі
А я себе питаю:
Чого ж мені так сумно?
Чому вкраїнське
Кривавиться й болить?
