1 min read
Слушать

Пливли ми ввечері лиманом

Пливли ми ввечері лиманом.

Моторчик чахкав спроквола.

Десь там за морем, за

Уже Туреччина була.

Співали пісню ми про

І про турецького царя,

Як Байда стрілами

Царя у голову ціля.

А хтось виводив тонко-тонко,

Гули замріяні баси.

В туман, лиман, у річку

Впадали наші голоси.

І так нам вільно, так повільно,

Таке роздолля степове!

Що так ніхто і не помітив,

Що човен далі не пливе!

Чи, мо, наскочили на камінь?

Чи, мо, бензину вже не є?

Підводне царство з

Нам зрушить з місця не дає.

А ми ж про це не мали й гадки.

Сміється Байда з далини:— Що, доспівалися, нащадки?

Зіпхніться перше з мілини.

0
0
249
Give Award

Ліна Костенко

Ли́на Васи́льевна Косте́нко (укр. Лі́на Васи́лівна Косте́нко; род. 1930) — советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса. Автор с…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

«И вырвал грешный мой язык!»
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+