Никто ничего не отнял!
Мне сладостно, что мы врозь.
Целую Вас – через сотни
Разъединяющих верст.
Я знаю, наш дар – неравен,
Мой голос впервые – тих.
Что вам, молодой Державин,
Мой невоспитанный стих!
На страшный полет крещу Вас:
Лети, молодой орел!
Ты солнце стерпел, не щурясь,
Юный ли взгляд мой тяжел?
Нежней и бесповоротней
Никто не глядел Вам вслед…
Целую Вас – через сотни
Разъединяющих лет.
Ми - нарізно. Цей цілунок -
Останній солодкий знак,
Кохання мого дарунок,
Святої відстані стяг.
Ваш дар голос мій хай стишить,
Мій вірш у дикунстві ріс.
В Державіна свіжих висях
Мій голос торкнувся риз.
Минулого не відняти.
Летіть, орле молодий!
І поглядом дикуватим
Хрещу на політ страшний.
Так ніжно, безповоротно
Дивлюся услід весь час.
Крізь димку століть, крізь попіл
Невпинно цілую Вас.
© Марина Цветаева О.Мандельштаму, 1916
© перевод на украинский Марины Чияновой, 2022
