2 min read
Слушать

Стожарні

Струмує з повітря обличчя забуте,розмитий хвилюється глиняний хутір,і погляд, удивлений в поле хвилясте,поволі воложиться, лагідно гасне.

Безмежність давно уже стежить за мною,проте не розгледіти за пеленоюні сліз, ані згадок, ні навіть думок:стоїть над колишнім багаттям димок,та в горло уп’явся пустий

І вище, все вище повзе вустюками —знетямившись, крикну: — Ой, світонько-мамо!

Співають обідню годину півні!

Та рано, ой, рано… чи пізно ж мені?!

Нічого подосі про час я не знаю,а півень хвилясто і часто співає,немов позначає весняне тепло,але і в минулім так само було.

І погляд хвилясто снувавсь і тоді,проте я печаливсь чомусь, не

Напружую голос, щоб йменням забутимі простір, і хутір, і пам’ять роздмухать.

З роздертого рота стирчать вустюки,а замість стожарні чорніють дірки.***

0
0
169
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Как гоблин свою монетку искал
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+