1 min read
Слушать(AI)Через ліс
З оленкою в руці сидів я на узліссі:метелики цвіли, снувала мурашва,світилася трава, і промені навскісні,лунаючи, ішли крізь чисті дерева.
На вічній глибині, у серцевині ока,як насінина лун, ще жайворон тремтів,у м’якушах хмарин дощу тугі волокнасукались і плелись, як невід, із вітрів.
Лети, хутчій лети, оленко тонкокрила,метелики, цвітіть, оздоблюйте життя,проходжу поле я, немов пройшов горнило,за мною слідкома лункі листки летять.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сходження
Слідком за хмарами зарухались і гори,засіяні пташиними кістьми,і захитався глибочезний корінь —твердь схилитнулась і здригнулись Камінчик випорснув із-під ноги зрадливо,і ти раптово втратив опертя,втичкались пучки в камінь, наче в гриву,а тіл...
Моє вікно
Моє вікно Перекреслене рамами Обплетене вітами яблунь,обліплене листям Воноз шматками блакитісклом облите
Доцільність
З доцільності світу, яку не збагнув подонині,вільшина порошить жовтавий пилок,доцільно біліє суха бадилина,а поряд пронозить шиласта зелиназнекровлений снігом трухлявий листок Димок свердлуватий буравить повітря,і запах сколихує приспану млос...
На перевалі осені
Незатишно плоті, обмеженій синім повітрям Холонуче слово голову студить і клонить Йдеш узбережжям, щоб долю зустріти,тільки ж назустріч — листя червоне Обрій важкий, наче жорно на шиї
