А затишок співає мов сирена
А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіруі просто — залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену,коли на мене звіра нацькують,о, я впізнаю ту непротореннуглупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останнюскажу, як той найперший з християн:— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.
Ліна Костенко
Другие работы автора
Маруся Чурай
Розділ I Якби знайшлась неопалима Розділ II Полтавський полк виходить на
Музики
Ішли музики із весілля Цимбали, бубон і скрипаль Місток вузенький над потічком З якої тут ступить ноги
Перш ніж півень запіє
Петро — не Юда Він любив Учителя І вуст він зроду був би не Коли вели Ісуса до мучителя,була сльота
Червоні краплі глоду
Блюстителі, халтура — ваше хоббі Ви, фабріканти вір і недовір,зробити вам би по духовній пробі —вас забракує кожен ювелір Номенклатурні дурні, бюрократи,пласкі мурмила в квадратурі рам Ваш інтелект не зважать на карати,а щонайбільше...