1 min read
Слушать

Неоліт монолог

Над степом повінь місячна пливла,

Я гола йшла, збирала квіт ромену.

В моїх очах кипіла синя мла,

І місяць цілував мені рамена.

За балкою дві ватри на горі,

А на землі ще ні межі, ні вежі.

Дві білі мої втіхи, дві

Кому дам спити вашої пожежі?

О непорочна святосте

Над прірвою бездонно-голубою!

Ти чуєш, світе,— лебеді ячать?

І олені ідуть до водопою.

Луна, мов дзвін, над степом прогула,

І гурт завмер сторожко край дороги.

Чатує там на оленів стріла,

І ось один з них сумно скине роги.

На жовтім рінні розтечеться мак,

Він похитнеться і сповзе додолу.

Тоді стрункий, засмалений

Його на спині понесе додому.

Я тільки подивлюся і

В блакитну повінь, в місячну завію.

На срібні зела мовчки

І тихими вустами споловію.

0
0
171
Give Award

Мозолевський Борис

Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Венок сонетов 1
Фауст краткое содержание
Цветок поражения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+