1 min read
Слушать(AI)Життя
Пливли вони між
Воду жменями черпала.
Було на ній біле плаття,
Ще й коса текла хупава.
А як назад повертались,
Бралось кригою латаття.
Недоріки ж посміхались:
Нащо бабі біле плаття?
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Залізобетонний полігон
Хрущав граніт на щелепах дробарки Спливав Печерськ у банях-цибухах По зміні я виходив з кочегарки, І ранок в небо співом вибухав
Нічний літак
Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих І так всю ніч ґвалтують поїзди Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче
Гойдалка
А день стояв у просині, Осінніх повен чар І гойдалка під Злітала вище хмар
Маленький париж
Прийду колись, життям шаленим зморений, В твій тихий дім між містом і селом, Де двері за бамбуковими Ще пам’ятають рук моїх тепло
