На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану.
На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті.
Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в душах буйно й баско.
І вітер дме, і буря тне у парус,а човен щоглами дере мли пару,солоною водою перемок.
Нараз вдаряють у підводні скелі,щасливі, бо в незнання гинуть хмелі:на острові пустелі лиш – пісок.
