Ярина_Федоренко

цілує місяць заспану сосну,
шепоче вітер пісню колискову.
Весь ліс чекає запашну весну,
щоб вкритись квітами й листками знову.
А зараз ще хурделиця кружля,

Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,