Жінка і весна
Березень, березень ти, березіль,
Весноньку красну клич звідусіль,
Проліски хай розсипа по землі,
На крилах тепло хай несуть журавлі.
Як щебетом птаство весну віта,
Березень, березень ти, березіль,
Весноньку красну клич звідусіль,
Проліски хай розсипа по землі,
На крилах тепло хай несуть журавлі.
Як щебетом птаство весну віта,
З народу вийшов і писав для нього,
Пензлем чаклував, неначе маг.
Ні, не забути генія такого,
Ім"я Шевченка житиме в віках.
Лунає його Слово невмируще
Як добре мати гарних, вірних друзів,Які з тобою в радості і в тузі,
В скрутну годину та щасливу мить.
І руку дружби простягти готові,
Зігріють ласкою, розрадять щирим словом,
Спитають де і що тобі болить.
Весною юність одцвіла,Молодість літом відбуяла,
Життєва осінь вже прийшла
І на порозі тихо стала.
Та серця ніжний-ніжний спів
Зринає лебедем під хмари,
Дзвенять струмки піснями стоголосими,Підсніжник білий сонечку всміхнувсь,
І віддзеркалюють фіалки в небі просинню,
Щебетом птаство прославля весну.
Вона ступає килимом з барвінку
І розсипає квіти з рукава.
Озерця синяви п"янкоїВ очах твоїх,
Краплини течії стрімкої
В очах твоїх.
Волошки голубі - не в житі,
В очах твоїх.
Дивиться з Небес Небесна сотня,Бо душі героїчні нині там.
За правду, незалежність і за волю
Кожен із них життя своє віддав.
Струсили пил терпіння та покори,
І плісняву байдужості зшкребли.
Вже пролісками сніг запах,Хоча мороз щоки рум"янить,
І близько-близько десь весна
Летить на кониках буланих.
Крилатих вісників-гінців
Поперед себе посилає,
Туди лину думками і серцем,Де під лісом білесенька хата,
Очеретом поросле озерце,
Там збирали ряску каченята.
Там дитинство моє босоноге
Пасло гуси, раділо й сміялось.
Тим, кого по справжньому кохаєм,Нині "валентинки" надсилаєм,
Даруємо їм ласку і тепло.
Хай же день святого Валентина
Всім приносить радісні хвилини,
Щоби, наче сад життя цвіло.
Помолимося за синів,Які захищають Вітчизну,
Хай Бог дасть здоров"я їм.
За тих, хто в бою загинув
Помолимось щиро теж,
Хай душі безсмертні їхні
У віршах - доленька моя,У творчих пошуках - всі роки,
Стрімка бурхлива течія
Снаги й горіння.Та неспокій.
Хтось після себе залиша
Дітей, онуків, дім просторий,