Ruzhena (Ірина Баліцька)

Ruzhena .
Причаїлась самота під тином,
відчайдушно потягнувши руки.
Пахла м'ятою... І полином.
А над нею - кружляли круки.

Ти сьогодні прийшов - гостем осіннім незванним,
із, на довгі роки, запізнілим каяттям.
Вологим насупленим ранком. Жовтнево-туманним.
Ти знову готовий поласувать моїм життям.
Красивий фінал. Еге ж? У сумних історій.

Чорний шоколад і міцна кава...Смак самотності в столичному кафе.
Яскравим кольором змальовує її уява
Його присутність,посмішку,проте...
Проходять мимо всі безцінні миті.
Мов кадри з кінофільму про життя.

Збентежено глянула в очі.Стиснуло у гру́дях...
Що за мана́, так підступно , до мене прийшла?
Душа в тих очах - побита вся,зранена,в пруттях.
І все ж ,яка безмежна , у них глибина.
Ще й сміється до мене беззубо.По-справжньому щиро.

Не держи на мене зла.Я знаю - Його ти любила,
і спогади в серці , мов перли чудні́ , берегла.
Ах,доля-хитрунка, що ж іншій Його доручила?
По двох берегах ,на ві́ки-віків , розвела.
Не держи на мене зла.Та ні капельки я не шкодую,

Не переслідуй мене закапелками літ,
не шукай в мені слабкість - нам уже не до бою.
Полум'яний я вишлю, із мрії, привіт,
і ще трішки(як скажеш) пограюсь тобою.
Наче лань від мисливця - я втікаю.Пробач!