Ruzhena .
Причаїлась самота під тином,
відчайдушно потягнувши руки.
Пахла м'ятою... І полином.
А над нею - кружляли круки.
Її справно всі... обминали,
глузували з убогих шатів.
Лише в небі - птахи кричали!
Мабуть,все розуміли крилаті.
Їй би милості - хоч на Йоту,
і тепла,по-людськи,на краплину.
Заблистіла б на ній позолота,
гордо випрямила б свою спину.
І воскресла б в очах... віра.
Самота-=самотою...Схожа
на закутого в пастку звіра,
серед сотень німих прохожих.
