Грищук Броніслав

Грищук Броніслав

1,004 карма
Бронісла́в Анто́нович Грищу́к (нар. 1 квітня 1940, Сергіївка (Волочиський район) — поет і прозаїк.
Все работыПоиск

Посвята коникам

от·
Зелений коник у вівсахвважає, що його сюрчанняє не що інше, як іржання,високе, наче небеса
Читать дальше

Чорний Острів білі лебеді

от·
Я іду собі у вересень,в лоскотання павутинні,
Чорний Острів на тім березі,білі лебеді на хвилі
Соціальне забезпечений,що й америки не треба,я пускаю дим колечкамив незалежне рідне небо
Я пускаю дим хмаринкамиза плече своє за праве,п...
Читать дальше

У приміському поїзді

от·
Майже
Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінкаізнічев’я неквапно бананову плоть оголяєі, відкинувши локони на дерматинову спинку,овоч сей перестиглий облизує та споживає
А навпроти студентик із отрочим пухом на каркута білявим, рідк...
Читать дальше

“О світе мій гірка моя молитво”

от·
О, світе мій,  гірка моя молитво,скудель скорбот,ілюзій та дощів
Я птаха твоя сива перелітна,сліпий підранок серед комишів…1994
Читать дальше

Чуєш десь ірже лошатко

от·
Я не знаю, що це сталося зі мною,чую жалібне іржання за стіною,із туману, з-за світання, з-над смерканнязве та зве кудись лошаткове ридання
Не збагну я, де воно, лоша нещасне,невидиме, позамежне, позачасне
Може, коней крав колись мій тем...
Читать дальше

На цвинтарі

от·
Сколихнув темні
Й тільки листя опале,тільки зжовкла трава
Тут — розорані схили,вороння на ріллі
Там — промерзлі могилив потойбічній імлі
Читать дальше

Райцентрівський кайф

от·
Глухий готель, німа кімната,брусочок сиру на столі,і пляшка, щойно розпочата,і дощик при віконнім склі
Нема з тобою, слава Богу,ні того, хто тебе хвалив,ні того, хто тебе обмовивза те, що ти з ним хліб ділив
Нема кому зронити слово,кого ...
Читать дальше

Неминучість

от·
Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно,серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив,лопотіло, кипіло, боліло її полотно,на усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим
Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон,краму білого зойк, у бе...
Читать дальше

Блюз у джазових тонах

от·
навіяний дощем і радіоконцертом у львівській
Ян Табачник висотує соло на акордеоні,і синкопи його — мов прощальні ридання та схлипи,і самотній кленок при вітражнім віконці костьольнімдотліває в дощі, листя вохристе сипле та сипле
Я давно...
Читать дальше