Грищук Броніслав

Зелений коник у вівсахвважає, що його сюрчанняє не що інше, як іржання,високе, наче небеса!

Я іду собі у вересень,в лоскотання павутинні,
Чорний Острів на тім березі,білі лебеді на хвилі.
Соціальне забезпечений,що й америки не треба,я пускаю дим колечкамив незалежне рідне небо.
Я пускаю дим хмаринкамиза плече своє за…

Майже
Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінкаізнічев’я неквапно бананову плоть оголяєі, відкинувши локони на дерматинову спинку,овоч сей перестиглий облизує та споживає.
А навпроти студентик із отрочим пухом на каркута білявим,…

О, світе мій,  гірка моя молитво,скудель скорбот,ілюзій та дощів!
Я птаха твоя сива перелітна,сліпий підранок серед комишів…1994

Я не знаю, що це сталося зі мною,чую жалібне іржання за стіною,із туману, з-за світання, з-над смерканнязве та зве кудись лошаткове ридання.
Не збагну я, де воно, лоша нещасне,невидиме, позамежне, позачасне.
Може, коней крав колись мій…

Сколихнув темні
Й тільки листя опале,тільки зжовкла трава.
Тут — розорані схили,вороння на ріллі.
Там — промерзлі могилив потойбічній імлі.

Глухий готель, німа кімната,брусочок сиру на столі,і пляшка, щойно розпочата,і дощик при віконнім склі.
Нема з тобою, слава Богу,ні того, хто тебе хвалив,ні того, хто тебе обмовивза те, що ти з ним хліб ділив.
Нема кому зронити…

Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно,серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив,лопотіло, кипіло, боліло її полотно,на усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим.
Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон,краму білого зойк, у…

навіяний дощем і радіоконцертом у львівській
Ян Табачник висотує соло на акордеоні,і синкопи його — мов прощальні ридання та схлипи,і самотній кленок при вітражнім віконці костьольнімдотліває в дощі, листя вохристе сипле та сипле.
Я…