1 min read
Слушать(AI)На цвинтарі
Сколихнув темні
Й тільки листя опале,тільки зжовкла трава.
Тут — розорані схили,вороння на ріллі.
Там — промерзлі могилив потойбічній імлі.
Самота безутішнаі розпука така,мов у зранених
Павла Гірника.
І нема уже літа,і надії нема,тільки туга над світом,тільки тиша німа,тільки шепіт провиннийвідліта до небеста вмерзає в сльозинуобвуглений хрест.
Грищук Броніслав
Бронісла́в Анто́нович Грищу́к (нар. 1 квітня 1940, Сергіївка (Волочиський район) — поет і прозаїк.
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
У приміському поїзді
Майже Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінкаізнічев’я неквапно бананову плоть оголяєі, відкинувши локони на дерматинову спинку,овоч сей перестиглий облизує та споживає А навпроти студентик із отрочим пухом на каркута білявим, рідк...
Неминучість
Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно,серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив,лопотіло, кипіло, боліло її полотно,на усохлій тополі розіп’яте вітром гарячим Знав, ох, знав юродивий, що саме віщує той сон,краму білого зойк, у бе...
Райцентрівський кайф
Глухий готель, німа кімната,брусочок сиру на столі,і пляшка, щойно розпочата,і дощик при віконнім склі Нема з тобою, слава Богу,ні того, хто тебе хвалив,ні того, хто тебе обмовивза те, що ти з ним хліб ділив Нема кому зронити слово,кого ...
Блюз у джазових тонах
навіяний дощем і радіоконцертом у львівській Ян Табачник висотує соло на акордеоні,і синкопи його — мов прощальні ридання та схлипи,і самотній кленок при вітражнім віконці костьольнімдотліває в дощі, листя вохристе сипле та сипле Я давно...
