тополя - Popular Poems and stories from category

Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до
І шелестить до мене під вікном,

Тополя с ветвей свечи свесили,
Распыляя пух по земле сухой,
Пеленой глаза позавесили,
И опять один со своей тоской.

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне
До самого долу

М
З-під неба теплого і вірного, як друг,
Перенесли її під наше небо змінне
Як слово зрадника

Пух роняют тополя

Что ни миг – белей земля,
Дольше день, светлее ночи,

Многоярусный, многодостойный,
Прежде яростный, ныне спокойный,
Поднимается к небу Гуниб