Після дощу
1
На вітрові сад просвітліві сплеснув раптово листками,немов після довгих дощівприйшов він нарешті до тями
І пам’ять збудилась зі снуі щось пригадала далеке:і річку в безмежжі сумну,плавбу із «варягів у греки»
2
1
На вітрові сад просвітліві сплеснув раптово листками,немов після довгих дощівприйшов він нарешті до тями
І пам’ять збудилась зі снуі щось пригадала далеке:і річку в безмежжі сумну,плавбу із «варягів у греки»
2
Після дощів смарагдова діброва,на білій ріні річка говірка
І смужка сонця тонко пурпуровадалекий обрій пензликом торка
Лежить городів гарбузова Мекка
У тихе небо струменіть тепло
Ніч велика, велика, велика
Прагну голос роздмухати криком,але бракне повітря мені
Задихаюсь в нічній німотні —гуконути нікого не можу —глухота подовкіл зловорожа
І страшна не війна — прокидання:раптом в шибці не буде світання
Все минає, але любов після всього остається
Все минає, але не бог і не любов
Все є вода — навіщо на води надіятись друзі
Все є вода, але буде дружня пристань