Ідилія
Давно було
Дітей маленьких двоє,
Побравшися за руки, по
Лугах підгірських, стежкою
Давно було
Дітей маленьких двоє,
Побравшися за руки, по
Лугах підгірських, стежкою
Тонка, як волосінь, співка осіння барваі обриси плавкі розкрилених пташин;і літо залиша на виногронах карби,проміння запада до самих серцевин
І рукавчаста тінь стоїть на перехресті —хто відцуравсь її при перших холодах
Чому, чому мені лі...
Некогда Титир и Зоя, под тенью двух юных платанов,
Первые чувства познали любви и, полные счастья,
Острым кремнем на коре сих дерев имена начертали:
Титир — Зои, а Титира — Зоя, богу Эроту
Краснопевая овсянка,
На смородинном кусточке
Сидя, громко распевала
И не видит пропасть адску,