Жінка іде в сад,
Бере з собою руки,приладдя, подібне до своїх кінцівок,торкається скель, якіминає, немов з кущів,струшує з них краплі,неподільні, як непаристі числа,зачіпляється частинами тілакущів, блискучих від дощу,як скелі, з гострими бок...
І день іде, і ніч іде
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не
Апостол правди і науки
Весна іде
В повітрі
Далекий крик мандрівних
Вже розітнувсь: ключем вони
Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі
З розплющеними 28-літніми
Наш Василь іде по останній у світі
З зупиненим серцем з опущеними
Іде кіт через
Чорнолапо на обід
Коли чує він:
Його біла підзива