Сидить птах нагілці, на дереві,що розгалужується відйого ніг, притискаєкольорову голову доока, великого й прозорого,як вікно, розсуваєпір’я, немов важкіпортьєри, чує, яквід хвилювання б’ється угрудях серце
На другім боці лежитьсвіт, поділений...
Не прилетів птахдо гілки, виднона ній тільки місцедля його ніг, довкругинеї порожнечу, подібнудо саду, купи білогоповітря, ширші вгорі, балянсуютьсяна її кожній бруньці
Хтось приклав тисячухолодних дзеркалдо неї, і в кожнімвона не ворушиться,...
Цієї ночі птах
У небо відлетіле
Цієї ночі сніг упав
На чорне впало біле