1 мин
Слушать(AI)Вігілії XL
Із книги
Ні світла, ані кроків на майдані.
Ніч – наглухо – у володіння власні.
Лише душа, як верховіття в лісі,
Все глибше й – далі – від тандит щоденних.
Не місяць – еліпс. Крапле белладонна.
Ще мить, – і шкірка зовнішнього лусне.
Позаду – проминальне і облесне.
Єдиний дзвін, що бамка щогодини.
Все видовжилося й позатихало.
І тільки серед обрисів похилих,
На лінії, що ділить світле й темне,
Громаддя слуху – сторожке й невтомне.
У снах маячить, хоч ніхто не
Як голос, віддалі. І нескінченна путь.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Без шкіри — на вітрі
Пустеля — З ацитиленовим кар`єром смерти Щораз розпеченіші Нескінченної повивальні
Віддих
На швидкість іншу — тліну інвентар, І джерело — вмить — простягає Для спраглого, хоч той, — ледащо, — з Силкується ще — власну долю — в тир
Болунго і його смерть
Ти старий і немічний”, Сказав хамелеон Віддай мені свою рогату худобу, Нехай я посію місяць”
Скарга Власника
Я казав, що не Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила,