Буває, іноді
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває… як уміє.
І стане ясно перед
Надія ангелом святим,
І зоря, молодость його,
Витає весело над ним.
Що ж се зробилося з старим,
Чого зрадів оце?
Того,
Що, бачите, старий
Добро якесь комусь зробить.
А що ж, як зробить?
Добре
Тому, чия душа і
Добро навчилася любить!
Не раз такому любо стане,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває, в темну
Святеє сонечко загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка
Перша половина 1849,
Косарал]
