Овлур живий!
Не плачте, мамо.
Веде він Ігорю коня.
В майбутнє він іде так само,
Як вся Джохарова рідня.
Не вбили й не вб’ють
Ні сина, ні отця Чечні.
Їм тільки руки прокололи,
І груди, і серця сумні.
Та прийде час, і перед
Народи схиляться, а кров,
За нас пролита, нас вестиме,
Як сонце, воля і любов.***
