1 min read
Слушать

Із “Полину”

Тут ті ж невільники злиденні,

Тут та ж сліпа і рабська кров,

А там ім’я посмертне

Вже обертається в

Петро”.

І знову, знову вершник

Над бруками з твоїх кісток,

Пускаючись в галоп побідний,

Заносить мідне копито

Це ж він, незнищений, як завше,

В вітрах історії — стріла,

Москву залізом загнуздавши,

Ще раз Полтавою пала.

Се мрець воскрес і бенкетує,

Наллявся кров’ю і гуля,

Копитом топче і катує,

І стугонить моя земля,

І тяжко стогне раб відвічний.

Даремно клекотить

І віє вітер історичний:

Він знов не чує і не зна.1925

0
0
29
Give Award

Маланюк Євген

Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Пальчик дорогой
«И вырвал грешный мой язык!»
Цветок поражения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+