Слово про полк піхоти
Ми молодість тверду і кучерявускладаємо, мов прапор, на лафетах.
У куряві цілує очі слава,горять на небі кулі і комети.
Змішалися, у куряві склубившись,статуї й люди перед арсеналом.
Ми, на багнети сонце настромивши,виходимо нестримно і зухвало.
Юрба в вертепах вулиць, наче повінь.
З-під ратуші зриваються два леви,біжать в юрбу, толочать, брук сплив кров’ю,юрба кипить, шаліє.
Місце левам!
Під гул, під бряз валторен і тареліввиходять леви попереду роти,ведуть її.
Хай їх вітають трелемпузони полку п’ятого піхоти!
Хай всі, хай всі побачать і почуютьз трибун, з балконів, з брам, з дахів сріблистих:востаннє вам піхота салютує!
Шрапнелі сонця вибухають в місті.
Ми молодість тверду і кучерявускладаємо, мов прапор, на лафетах.
У куряві на синім небі сяємайбутньої Республіки планета.
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій Каштани наче прапори хвилясті) Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу
Дно пейзажу
Корови й дині Білий янголна лопуха зеленій плахті Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Світанок
Сплигнула ніч з шумких дерев,втікаючи понад дахами Замаяв голуб і дерекрильми хмарин іржаві плями Мов дзенькіт товчених склянок,ясна музика підпливає Світанку куриться вино,і небо в синяві безкрає
