1 мин
Слушать(AI)Сон
Сиві гуси у ніч відкричали
За моря, за моря, за
На обличчі моєї
Не світилася жодна зоря.
Спало небо, пусте і задимлене,
Я з тобою прощався вві сні.
Десь далеко, аж наче за Димером,
Віщували світанок півні.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені Терни колючі, мамо, наросли
Дорога
Веселинове спало, Миколаївка теж Я вертався зі школирозгрузлим степом Найдрібніша билинкау світі без
Вірність
Лице було порепане В’їдався в очі піт Я хвацько правив гребкою Колгоспник в десять літ
Пісня вічної дороги
Чингізові Літній день починається щебетом Тануть в білім серпанку горби Щоб у мандрах далеких не щезнути,
